Словник Української
Анали — у давньоримській релігії та міфології: божества-охоронці, які спостерігали за людиною від народження до смерті, фіксуючи всі її вчинки та долю; часто зображалися у вигляді двох істот — доброго генія (доброго анала) та злого генія (злого анала).
Анали — у переносному значенні: внутрішній голос, совість, моральний суддя в людині, який оцінює її вчинки.
1. Чоловіче ім’я, що походить від біблійного імені Ананія (дав.-євр. Hananiah — “той, кому Ягве виявив милість”); в українській мові вживається переважно як церковне або історичне.
2. (перен., розм., заст.) Наївна, простодушна, несмілива або незграбна людина; часто вживається в конструкції “бідний ананій” або “якийсь ананій”.
Ананьїн — власна назва археологічної культури ранньої залізної доби (VIII–III ст. до н.е.), поширеної в басейні річки Кама та Середньої Волги, названої за першим знайденим могильником біля села Ананьїно (нині Єлабузький район Татарстану).
Ананьїн — стійкий словосполучення “Ананьїнська культура”, що вживається як іменник у значенні періоду, пам’яток або носіїв цієї культури (наприклад: “досліджувати ананьїн”, “знахідки типові для ананьїну”).
1. Назва низки населених пунктів у різних регіонах України, Росії та інших країн колишнього СРСР, що походять від чоловічого імені Ананій.
2. Назва археологічної культури ранньої залізної доби (VIII–VII ст. до н.е.), поширеної в басейні річки Кама та Середньому Поволжі, названої за першим дослідженим могильником біля села Ананьїно (сучасна Єлабуга, Татарстан).
1. У давньогрецькій міфології — один з персонажів, що згадується в контексті міфів про Артеміду, часто пов’язаний з мисливськими сюжетами; точніші деталі його походження та функцій у міфах достеменно не встановлені через фрагментарність античних джерел.
2. У сучасному вжитку (рідко) — власна назва, що може використовуватися як чоловіче ім’я або літературний персонаж.
Амфілохій — чоловіче ім’я грецького походження, що вживається переважно в православній традиції.
Амфілохій — у давньогрецькій міфології: син Амфіарая та Еріфіли, прорицятель і воїн, що брав участь у поході епігонів на Фіви та в Троянській війні.
Амфілохій — церковно-адміністративний термін: ім’я низки святих у православ’ї, зокрема святителя Амфілохія Іконійського (IV ст.), єпископа, богослова та отця Церкви.
1. Амос — чоловіче особове ім’я біблійного (єврейського) походження.
2. Амос — один з дванадцяти малих пророків Старого Завіту, пастух, автор Книги пророка Амоса в Біблії.
3. Амос — рідкісне прізвище українського або іншого слов’янського походження.
Амудар’я — одна з найбільших річок Середньої Азії, що протікає територією Таджикистану, Афганістану, Туркменістану та Узбекистану і впадає в Аральське море (або в його залишки).
Амудар’я — історична назва річки, відома з античних джерел (Оксус); має важливе господарське значення для регіону, водночас є символом екологічної катастрофи Аральського моря через інтенсивне використання води для зрошення.
1. Уживається як неформальне, жартівливе прощання, що походить від англійського “adieu” (фр. “до побачення”, “прощавай”).
2. У студентському жаргоні радянських часів — позначення додаткової сесії для ліквідації академічної заборгованості (від скорочення “АД” — “академічна відсталість” або “ад’юнкт”, тобто асистент, який часто приймав такі перездачі).
1. Власна назва науково-фантастичного роману Олексія Толстого (1923 рік), дія якого розгортається на Марсі, та його головної героїні — марсіанської принцеси.
2. У переносному значенні — уособлення чогось далекого, загадкового, мрійного, часто з відтінком романтичної недосяжності (за аналогією з образом марсіанки з роману).