Позначка: інше

Власна назва, що походить від прізвища Лахтіонов, утвореного з додаванням суфікса -ович, який може вказувати на походження, належність або відношення до певної особи (сина Лахтіона).

У сучасному вживанні може виступати як прізвисько, псевдонім або складова частина творчого імені, зокрема в культурному середовищі (наприклад, музикант або інший діяч мистецтва).

1. (дієслово) У рибальстві — використовувати лах (невелику сітку на обручі з довгою ручкою) для вилову риби з води.

2. (дієслово, переносне значення) Непрацьовито проводити час, ледарювати, зазвичай насолоджуючись безділлям на природі біля води.

1. Французьке прізвище, найвідомішим носієм якого є Поль Лафарг (1842–1911) — французький соціаліст, публіцист і теоретик марксизму, зять Карла Маркса.

2. У переносному значенні — іронічне позначення людини, яка дотримується застарілих, догматичних лівих поглядів, або ж стереотипного представника марксистської ідеології.

1. Французький поет-байкар XVII століття, автор відомих байок, що стали класикою світової літератури (повне ім’я — Жан де Лафонтен).

2. Персонаж з творів Івана Франка, що став літературним псевдонімом одного з героїв (наприклад, у повісті “Основи суспільності”).

3. У переносному значенні — людина, яка розповідає повчальні історії або притчі, байкар.

1. (діал.) Невеликий шматок, клаптик чогось (переважно тканини або паперу); лахміття, ганчірка.

2. (перен., зневажл.) Про людину, яка виглядає вбого, брудно або носить старе, поношене одяг; обірванець.

3. (перен., зневажл.) Про щось старе, зношене, непридатне до вжитку; старе лахміття.

1. (в ісламі) священна начинка, що міститься в Каабі (головній святині мусульман у Мецці) та складається зі старовинних рукописів, реліквій та інших предметів релігійного значення.

2. (переносно, рідко) заповітна, особливо цінна або таємна річ; скарб.

1. Широка пурпурова смуга (клав), що йшла вертикально по центру тоги в Стародавньому Римі; відмінна ознака одягу сенаторів (лат. latus clavus).

2. Переносно — сенаторська гідність, сан або звання сенатора в Стародавньому Римі.

1. (історичний термін) Глибока скельна ущелина в Стародавніх Афінах, що використовувалася як місце страти та ув’язнення злочинців.

2. (переносне значення) Символ жахливого місця ув’язнення, страждань або загибелі.

Латотірі — власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Ужгородському районі.

1. (релігійний термін) Найвища форма поклоніння та обожнювання, що належить виключно Богові в християнстві та деяких інших монотеїстичних релігіях; абсолютне служіння, повна відданість і любов, спрямовані лише на Абсолют.

2. (історичний термін) У Стародавній Греції — платна служба або наймана праця, що вважалася менш поважною, ніж робота на себе; наймитство.