Позначка: інше

Лебо́н — власна назва, що позначає французького соціального психолога, антрополога та дослідника масової психології Гюстава Лебона (Gustave Le Bon, 1841–1931), автора впливової праці «Психологія натовпів».

1. Історична назва східного середземноморського регіону, що охоплює території сучасних Сирії, Лівану, Йорданії, Ізраїлю, Палестини, Туреччини та Єгипту, яка вживалася переважно до початку XX століття.

2. У переносному значенні — східні країни, східний світ, особливо в контексті торгівлі, культури або колоніальної експансії європейських держав.

3. Текстильна тканина (шовк або напівшовк) саржевого переплетіння, що вироблялася в цьому регіоні або імітувала східні зразки.

Ле́бенсраум (нім. Lebensraum) — геополітична та ідеологічна концепція, що обґрунтовувала необхідність територіального розширення держави (зокрема, нацистської Німеччини) за рахунок інших країн для забезпечення «життєвого простору» своєї нації.

У переносному значенні — сфера впливу, діяльності або інтересів, яка розглядається як природне середовище для розвитку та існування окремої особи, групи, організації чи явища.

Ле́бервурш — власна назва німецького міста Леверкузен у землі Північний Рейн-Вестфалія, що використовується в українській мові в історичному, літературному або спеціалізованому (наприклад, спортивному) контексті.

Левентик — власна назва вітру, що дме на півдні України, особливо в районі Чорного моря та Криму, переважно зі сходу або південного сходу; східний вітер.

Левентик — місцева назва для сильного, інколи штормового вітру, що супроводжується похолоданням та зливами, характерного для осіннього та зимового періоду в приморських регіонах.

Левірат-шлюб — це звичай або закон, за яким удова зобов’язана або має право вийти заміж за брата (зазвичай молодшого) свого померлого чоловіка, якщо він не залишив спадкоємців; шлюб, укладений на підставі такого звичаю.

1. Великий чоловічий православний монастир, який має особливе значення та авторитет (найчастіше — ставропігійний).

2. Назва деяких великих та знаменитих православних монастирів, зокрема Києво-Печерської лаври в Україні та Троїце-Сергієвої лаври в Росії.

3. (У переносному значенні) Місце, осередок, де зосереджена, розвивається та зберігається яка-небудь важлива галузь знань, мистецтва чи духовності.

1. (про людину) Такий, що має розкуйовджене, неохайне волосся; кудлатий.

2. (про тварину) Має довгу, збунтовану або неохайну шерсть; кудлатий, шерстистий.

3. (переносно, про рослини, предмети) Покритий пухнастими, торчачими в різні боки волосками, пасмами; мохнатий, кудлатий.

Лахтіон — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

Лахтіон — власна назва річки в Україні, правої притоки Норині, що протікає у Овруцькому районі Житомирської області.

Лахтіонівна — українське жіноче прізвище, утворене від чоловічого прізвища Лахтіон (або імені Лахтій) за допомогою суфікса -івн(а), що вказує на походження або належність (донька Лахтіона).