Словник Української
1. Німецький письменник, драматург, філософ-просвітитель та мистецтвознавець (1729–1781), один з найвизначніших діячів німецької літератури, автор п’єс “Міна фон Барнгельм”, “Емілія Галотті”, “Натан Мудрий” та теоретичних праць “Лаокоон” і “Гамбурзька драматургія”.
2. Німецька письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури (2009), відома своїми романами та есеїстикою, що часто торкаються політичних і соціальних проблем (нар. 1939).
1. (істор.) Система престолонаслідування у Київській Русі, за якої влада переходила не від батька до сина, а до старшого в роді (найчастіше від брата до брата), що призводило до постійних міжусобиць.
2. (перен., книжн.) Послідовний, сходинковий (ступінчастий) порядок чого-небудь, розташування за зростаючою або спадною ознакою; ієрархія.
Лерой — власна назва, що походить від французького імені Léroy; може використовуватися як чоловіче ім’я або прізвище.
Лерой — розмовна назва популярного в Україні з початку 2000-х років сортопідвію (гібриду) яблук, що має конусоподібні плоди з рум’янцем; назва походить від торговельної марки та селекційного позначення ‘Leroi’.
1. (від фр. Lesage) — прізвище французького письменника XVIII століття Алена-Рене Лесажа, автора роману «Жиль Блас» та інших творів.
2. (у спеціалізованому контексті) може вживатися як власна назва (наприклад, назва компанії, бренду, закладу) або термін, що походить від прізвища.
1. Прикметник, що вказує на належність до українського письменника, поета, перекладача та громадського діяча Івана Яковича Франка (псевдонім — Іван Лесин), або стосується його творчості, ідей чи спадщини (напр., лесині твори, лесині традиції).
2. У літературознавстві та культурології — характеристика явищ, стилю чи ідей, пов’язаних з творчістю Івана Франка, що продовжують і розвивають його естетичні та громадянські принципи.
1. (діал., зах.) Лісова стежка, вузька дорога через ліс; галявина в лісі.
2. (власна назва) Топонім: назва села в Україні (наприклад, у Львівській області).
1. Скорочена форма чоловічого імені Леонід, що вживається як самостійне ім’я або звернення.
2. Рідкісне чоловіче ім’я, що походить від давньогрецького імені Леонтій (від «леон» — лев) або є варіантом імені Олесь.
1. Прізвище українського та польського походження, утворене від слова «ліс» або особового імені «Лесь».
2. Псевдонім або літературне ім’я, що вживається творчими особами (письменниками, художниками).
3. У місцевій ономастиці — назва, що може стосуватися географічного об’єкта або поселення, пов’язаного з лісовою місцевістю.
1. Українське жіноче особове ім’я, народна форма канонічного імені Олександра, а також самостійне ім’я, утворене від слова “ліс”.
2. Зменшувально-пестлива форма жіночих імен, що починаються на “Ле-” (наприклад, Леоніда, Лєна, Леонілла).
3. (з великої літери) Псевдонім видатної української письменниці, драматургині та громадської діячки Лариси Петрівни Косач-Квітки (1871-1913), відомої як Леся Українка.
1. Чоловіче особове ім’я грецького походження (від грец. Λεόντιος — «левовий», «подібний до лева»), що вживається в українській мові переважно в церковному та історичному контексті.
2. Назва різних видів рослин роду очиток (Sedum) або інших сукулентних рослин у народній ботанічній номенклатурі, зокрема, очиток їдкий (Sedum acre).