Позначка: дієслово

1. Покривати поверхню металу тонким шаром алюмінію для захисту від корозії або надання певних технічних властивостей.

2. (у хімії) Вводити алюміній до складу сполуки, сплаву або обробляти за допомогою алюмінію.

1. Чергувати, змінювати почергово, по черзі.

2. У лінгвістиці: змінюватися, варіюватися про звуків, морфем тощо в межах однієї мови або при порівнянні споріднених мов.

1. (про події, явища, стани) Чергуватися, змінювати одне одним у певній послідовності; наступати по черзі.

2. (лінгв., про звуки, морфеми) Мати варіанти, взаємозамінні форми в межах однієї мови або при порівнянні споріднених мов.

1. Піддавати впливу алкоголю, спиртувати.

2. Викликати алкоголізм, призводити до хронічного захворювання — алкоголізму.

3. (у хімії) Піддавати хімічній реакції зі спиртом, вводити в молекулу сполуки алкогольну (гідроксильну) групу.

1. Систематично вживати алкогольні напої, що призводить до формування алкогольної залежності, хронічного алкоголізму.

2. (у хімії) Піддаватися алкоголізу, вступати в хімічну реакцію зі спиртом (алкоголем).

1. У хімії: проводити реакцію амінування, тобто вводити аміногрупу (-NH₂) в органічну сполуку, замінюючи нею інший атом або групу атомів.

2. У техніці та промисловості: обробляти аміаком або аміачними сполуками для надання певних властивостей матеріалу (наприклад, при виробництві добрив).

1. Хімічна реакція, в процесі якої до органічної сполуки вводиться ацетильна група (CH₃CO-), зазвичай шляхом заміщення атома водню; проводиться для отримання ацетильних похідних різних речовин.

2. Піддавати речовину ацетилюванню, тобто обробляти оцтовим ангідридом або ацетилхлоридом з метою введення ацетильного залишку в молекулу.

Хімічний процес, в якому молекула органічної сполуки приєднує до себе ацетильну групу (-CO-CH₃), що часто призводить до утворення ацетильних похідних, наприклад, ацетилцелюлози.

У біохімії — піддаватися ацетилюванню, тобто введенню ацетильного залишку в молекулу білка, ферменту або іншої органічної сполуки, що може змінювати їхню активність або функцію.

1. Вигукувати «ах!» від захоплення, здивування, радості або іншого сильного почуття; дивуватися, захоплюватися чимось.

2. Розмовне. Сильно турбуватися, непокоїтися, перейматися кимось або чимось.

1. Вигукувати «ах!» від здивування, захоплення, раптового болю або іншого сильного почуття.

2. Розмовне. Сильно дивуватися, здивовано реагувати на щось.