Позначка: дієслово

1. (у фізиці, хімії) Набувати аморфного стану; втрачати кристалічну структуру.

2. (переносно) Втрачати чіткість форм, меж або внутрішню організацію; ставати безформним, невиразним.

Надавати кому-, чому-небудь рис, властивих американській культурі, суспільству, способу життя; запроваджувати американські звичаї, норми поведінки, цінності.

Впроваджувати американські методи, стандарти або технології в якійсь галузі діяльності, перетворюючи щось за американським зразком.

1. Набувати рис, властивих американському (зокрема північноамериканському) суспільству, культурі, способу життя або ментальності; ставати подібним до американців.

2. Зазнавати впливу або переймати звичаї, норми поведінки, культурні зразки, що походять із США.

1. (хім.) Піддавати речовину дії амоніаку або аміду металу з метою заміщення атомів гідроксильної групи (–OH) на амідогруппу (–NH₂), перетворюючи на амід.

2. (біохім.) Утворювати амідний зв’язок, з’єднуючи карбоксильну групу однієї органічної молекули з аміногрупою іншої, наприклад, при синтезі пептидів або білків.

1. (хім.) Утворювати аміди — похідні кислот, в яких гідроксильна група замінена на аміногрупу, шляхом хімічної реакції з амоніаком або амінами.

1. Покривати поверхню металу тонким шаром алюмінію для захисту від корозії або надання певних технічних властивостей.

2. (у хімії, металургії) Насичувати матеріал алюмінієм або вводити його до складу сплаву.

Алюмінуватися — зазнавати процесу покриття алюмінієм або його сплавами, зазвичай шляхом напилення, гарячого алюмінування або іншими технологічними методами для надання поверхні металевих виробів властивостей, характерних для алюмінію (корозійної стійкості, жаростійкості тощо).

1. Хімічний процес, при якому різні метали (наприклад, золото, срібло) з’єднуються з ртуттю, утворюючи амальгаму.

2. Переносно: об’єднуватися, зливатися в єдине ціле різні елементи, явища, групи або ідеї, часто втрачаючи при цьому чіткі межі або оригінальні властивості.

1. Змінювати, перетворювати, надавати іншого вигляду або властивостей, особливо в музиці — змінювати висоту звуку за допомогою знаків альтерації (дієз, бемоль, бекар).

2. У медицині та біології — викликати альтерацію, патологічну зміну або пошкодження тканин, клітин.

1. Змінюватися, перетворюватися на щось інше, набувати нових властивостей (переважно у науковому, технічному або фаховому контексті).

2. У музиці — підвищуватися або знижуватися на півтону за допомогою знаків альтерації (дієз, бемоль, бекар).

3. У медицині та біології — зазнавати патологічних змін, пошкоджуватися, перероджуватися (про органи, тканини).