Позначка: дієслово

1. Різко, з силою вдаритися об щось, з гуркотом упасти.

2. Потрапити в аварію, зіткнутися (про транспортні засоби).

3. Розм. Зазнати невдачі, провалитися в якійсь справі.

1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай з гучним звуком.

2. Несподівано, гучно вистрілити (про зброю, вибух тощо).

3. Перен. різко, емоційно висловитися, вигукнути щось несподіване або різке.

4. Розм. швидко та інтенсивно щось зробити, часто з відтінком раптовості або сили (наприклад, бабахнути сто кілометрів на годину, бабахнути чарку).

1. (розм.) Непевно, повільно або незграбно пересуватися, переважно про людей похилого віку або тих, хто відчуває слабкість; плентатися.

2. (перен., розм.) Повільно та без ентузіазму виконувати якусь роботу, займатися чимось; ледачити, байдикувати.

1. Видавати короткі, глухі, уривчасті звуки, нагадуючи постріли або вибухи; гуркотіти, гриміти (переважно про роботу двигуна, мотора тощо).

2. Розмовно-жаргонне: стріляти, вести вогонь з вогнепальної зброї (часто з відтінком несерйозності або про безладну стрілянину).

3. Переносно, розмовне: голосно, різко і швидко говорити, лаятися; тріскати, балакати.

1. Розмовне. З силою вдарятися об щось, падати з гучним звуком; гепнутися.

2. Розмовне, переносне. Потрапляти в неприємну ситуацію, зазнавати невдачі, провалу.

1. Потужно, гучно стріляти, вибухати; видавати сильний звук пострілу або вибуху.

2. Перен. Сильно, різко вдаряти когось або щось; грюкати.

3. Розм. Їсти з великим апетитом, швидко та багато (зазвичай про тверду їжу, яку потрібно гризти).

Дієприслівник теперішнього часу від дієслова “бити”, що означає одночасну дію удару, ураження або порушення цілісності чогось, яка супроводжує іншу дію.