Позначка: дієслово

  • ґрунтуватися

    Бути заснованим на чомусь, мати щось за основу, виходити з чогось як з джерела або підстави.

    Спиратися на певні факти, дані, джерела або принципи при побудові міркувань, висновків або дій.

  • ґлягати

    1. (діал.) Пилити, різати дерево, металеву заготовку тощо, видаючи характерний звук.

    2. (перен., діал.) Говорити щось нудно, одноманітно або довго та настирливо; базікати.

  • ґлягатися

    Ґлягатися — діал. (перев. на Західній Україні) пильно, уважно дивитися на щось або на когось, вдивлятися, витріщати очі.

    Ґлягатися — діал. (перев. на Західній Україні) розглядати себе у дзеркалі або на поверхні води; любуватися своїм відображенням.

  • ґльоґати

    1. (у діалектах) швидко й недбало говорити, балакати, часто з пришвидшеним темпом мовлення.

    2. (у діалектах) видавати невиразні, булькаючі звуки (наприклад, про воду, що виливається з пляшки).

  • ґльоґатися

    Ґльоґатися — у західних діалектах української мови (зокрема, лемківських та бойківських): вагатися, нерішуче поводитися, тягти час; також базікати, балакати без змісту.

  • ґиґнути

    1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай зі звуковим ефектом.

    2. Розмовисто: швидко випити (алкогольний напій), ковтнути.

    3. Переносно: раптово, несподівано вмерти; загинути.

  • ґиґнутися

    1. Різко, несподівано зіпсуватися, вийти з ладу (про механізм, пристрій, техніку).

    2. Перен. Раптово втратити працездатність, психічну рівновагу або свідомість (про людину).

    3. У комп’ютерному жаргоні — перестати працювати, “зависнути” (про комп’ютер, програмне забезпечення).

  • ґерґотатися

    1. (про птахів, особливо курей) неспокійно рухатися, метушитися, видаючи при цьому характерні звуки (ґерґіт).

    2. (переносно, розмовне) метушитися, поспішати, клопотатися з надмірною метушнею та галасом.

  • ґерґотіти

    1. Про гусей, качок та інших водоплавних птахів: видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно кричати.

    2. Перен., розм. Говорити голосно, багато і без змісту; базікати, теревенити.

  • ґерґотітися

    1. (про гусей) видавати характерні звуки, гучно й багато ґерґотати, перебуваючи у збудженому стані, часто перед зльотом або під час зграї.

    2. (переносно, розм., про людей) голосно, метушливо й безладно балакати, сперечатися або галасувати натовпом.