Позначка: дієслово

  • ґаздинитися

    Ґаздинитися — дієслово, що означає бути господарем або господинею, керувати господарством, вести домашні справи; також — поводити себе як господар, брати на себе роль господаря.

    Ґаздинитися — уживатися, призвичаюватися до роботи, до нового місця або обставин (заст., діал.).

  • ґаздуватися

    1. (діал.) Дбайливо та старанно господарювати, вести домашнє господарство, опікуватися господарством.

    2. (діал.) Дбати про себе, про свій побут, одяг, зовнішність; прибиратися, приводити себе до ладу.

    3. (діал.) Розташовуватися, влаштовуватися десь для життя або роботи.

  • ґабзувати

    1. (діал.) Швидко та жадібно їсти, поглинати їжу; ласо їсти.

    2. (перен., діал.) Займатися чимось із завзяттям, захопленням; працювати швидко та енергійно.

  • ґабзуватися

    1. (розм.) Хвилюватися, метушитися, поспішати, виконуючи якусь роботу; клопотатися.

    2. (розм.) Сваритися, лаятися, ворогувати з кимось.

  • ґавити

    1. (діал.) Говорити багато, швидко та без змісту; базікати, теревенити.

    2. (діал.) Кричати, галасувати; шуміти.

    3. (діал., перен.) Викликати сильне бажання, сильно хотіти чогось (зазвичай про їжу).

  • ґавитися

    Ґавитися — розважатися, пустувати, бавитися (часто про дітей).

    Ґавитися — марнувати час, займатися дрібницями або безглуздою справою; ледарювати.

    Ґавитися — кепкувати, насміхатися з когось або чогось; глузувати.

  • ґаврати

    Балакати, розмовляти про щось несуттєве, пустувати, марно витрачати час на пусті розмови або жарти.

  • ґавратися

    1. Гаяти час, займатися дрібницями або пустощами замість серйозної справи; ледарювати.

    2. Поводитися незграбно, невміло, копирсатися; довго та неуспішно щось робити.

    3. Розважатися, пустувати, бавитися (часто про дітей).

  • ґеґатися

    Ґеґатися — діал. (перев. про дітей) неслухняно, капризно поводитися, плакати, виявляти невдоволення; кепкувати, пустувати.

    Ґеґатися — діал. вагатися, не рішатися, зволікати з чимось; марнувати час на дрібниці.

  • ґрунтувати

    1. Покладати в основу чогось, робити вихідним пунктом для міркувань, висновків або дій; обґрунтовувати.

    2. (у техніці, будівництві) Створювати міцну основу, фундамент для чогось; укріпляти ґрунт.