Позначка: дієслово

  • лугувати

    1. (у хімії та технології) Обробляти лугами (лужними речовинами), піддавати дії лугів для очищення, розщеплення або інших хімічних перетворень.

    2. (у сільському господарстві, агрономії) Вносити в ґрунт лужні добрива (вапно, мергель тощо) для зниження його кислотності, поліпшення хімічних властивостей та підвищення родючості; вапнувати.

  • лугуватися

    1. (діал.) Перебувати на луці, проводити час на лузі; пастися (про худобу).

    2. (діал., перен.) Бездіяльно лежати, відпочивати на траві, на природі.

  • лужити

    1. (діал.) Покривати поверхню чогось рідиною, робити мокрим; текти, литися (про рідину).

    2. (спец.) У техніці — наносити тонкий шар розплавленого металу (припою) на поверхню іншого металу для подальшого паяння.

  • лужитися

    1. (про рідину) утворювати на поверхні лужу, невелике скупчення води або іншої рідини.

    2. (перен., розм.) з’являтися, виступати (про сльози, піт тощо).

  • лохнути

    1. (розм.) Різко, з силою вдарити когось або щось; ляснути, ляпнути.

    2. (перен., розм.) Швидко, різко виконати дію (наприклад, випити, з’їсти); ковтнути, зжерти.

    3. (перен., розм.) Різко сказати, вигукнути щось; ляснути.

  • лохнутися

    1. Розпадатися на тонкі шари, лущитися (про деревину, камінь тощо).

    2. Розкриватися, тріскатися (про насіння, боби тощо).

    3. Розпускатися, розквітати (про бруньки, квіти).

    4. Розкриватися, відкриватися (про стулку, мушлю).

  • лоціювати

    1. Визначати місцезнаходження судна в морі, прокладати його курс за допомогою спеціальних приладів та навігаційних знаків.

    2. (у переносному значенні) Надавати комусь точні вказівки, інструкції щодо дій у складній ситуації; керувати чиїмись кроками.

  • лоціюватися

    1. (у морській справі) Визначати місцезнаходження судна у морі за допомогою навігаційних приладів та спостереження за орієнтирами.

    2. (переносно) Орієнтуватися в просторі, визначати своє місцезнаходження або напрямок руху; знаходити правильний шлях у складних обставинах.

  • лоюватіти

    1. (діал.) Ставати лоюватим, тобто набувати властивостей лою (жирової, сальної речовини); ставати жирним, маслянистим, клейким.

    2. (перен., діал.) Ставати млявим, апатичним, нерухомим від спеки анти втоми; розм’якшуватися, розтлівати.

  • лоюватітися

    1. (діал.) Ставати лояльним, покірним, слухняним; пристосовуватися до чиїхось вимог або обставин, часто з відтінком підлабузництва.

    2. (перен., рідк.) М’якшати, ставати лагіднішим, втрачати рішучість або суворість (про характер, поведінку).