Словник Української Мови
1. Фаянсовий посуд, прикрашений білими рельєфними зображеннями на кольоровому (переважно блакитному) тлі, що виробляється з особливої порцеляноподібної маси; також окремий виріб з такого матеріалу.
2. Фірмова назва англійської кераміки, що виробляється з 1759 року компанією, заснованою Джозайєю Веджвудом, та характеризується високою якістю, часто з класичними рельєфними орнаментами.
Ґляґа — власна назва, яка в українській мові може позначати річку в Україні, ліву притоку річки Стрий (басейн Дністра), що протікає у Львівській області.
Ґляґа — власна назва, яка в українській мові може позначати річку в Україні, ліву притоку річки Смотрич (басейн Дністра), що протікає у Хмельницькій області.
1. Дія за значенням дієслова вести; керівництво, управління чим-небудь, організація, здійснення якоїсь діяльності.
2. (у філософії, логіці) Процес мисленнєвої діяльності, у якому з одного судження виводиться інше; виведення.
Гаковловлювач — спеціальний пристрій або механізм, призначений для автоматичного захоплення, утримання та звільнення гака (зчіпного пристрою), що застосовується в підйомно-транспортному обладнанні, наприклад, у кранах.
Гаковловлювач — захисний елемент такелажного обладнання, що запобігає самовільному вискакуванню вантажного гака з петель стропа або зчіпки під час роботи.
1. Релігійно-філософська система, що ґрунтується на священних текстах вед (Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа) та є основою давньоіндійської культури й попередницею сучасного індуїзму; ведизм.
2. Сучасна неоязичницька релігійно-світоглядна течія, що проголошує відродження дохристиянських слов’янських вірувань і звертається до вед як до узагальнюючої назви давніх знань, хоча історично не пов’язана з індійськими ведами.
Веданта — одна з шести ортодоксальних філософських систем (даршан) давньоіндійської філософії, що ґрунтується на тлумаченні священних текстів-упанішад, “Бгаґавад-ґіти” та “Брахма-сутри”, і спрямована на пізнання абсолютної реальності (Брахмана) та єдності індивідуальної душі (Атмана) з нею.
Веданта — загальна назва різних філософських шкіл і течій в індуїзмі (наприклад, адвайта, вішішта-адвайта, двайта), що розвивали ідеї, викладені в текстах веданти.
1. (у множині: веди) Священні тексти індуїзму, давньоіндійські релігійні твори на санскриті, що складають основу давньоіндійської філософії та релігії.
2. (у множині: веди) У слов’янській неоязичницькій (рідновірській) традиції — уявні давні священні тексти або знання, що містили б у собі мудрість прадавніх слов’ян.
3. (заст., рідко) Знак, вістка, відомість; знання, вміння (переважно у фразеологізмах, наприклад, “ні вісти, ні вести”).
1. У логіці та математиці — відношення між двома об’єктами, яке характеризується властивостями рефлексивності, симетричності та транзитивності, тобто відношення рівносильності.
2. У лінгвістиці (перекладознавстві) — встановлення відповідності між одиницями мови вихідного тексту та мови перекладу, що передають однакове значення в даному контексті; також сам результат такого встановлення — еквівалентна одиниця.
1. (скорочення) Військово-економічний департамент — структурний підрозділ у системі органів державної влади, що займається питаннями оборонної промисловості, матеріально-технічного забезпечення та фінансування у сфері безпеки і оборони.
2. (заст., іст.) Відділ вченого комітету Міністерства народної освіти Російської імперії у XIX — на початку XX століття, який займався розглядом навчальних посібників, книг для народного читання та інших освітніх видань.
Вегетопатія — захворювання вегетативної (автономної) нервової системи, що регулює роботу внутрішніх органів, залоз, судин та обмінні процеси в організмі; порушення її функціонування.