Це порожнина, що формує первинну кишку зародка й утворюється, коли вегетативний полюс бластули вгинається всередину.
Позначка: іменник
-
арум
Арум — це рід багаторічних трав’янистих рослин з родини ароїдних, які є однодомними.
Арум плямистий — представник цього роду, багаторічна трав’яниста рослина. Її прикореневі листки мають довгі черешки, серцеподібну форму та вкриті темними плямами. Стебло, що несе квіти, завершується суцвіттям-качанчиком з дрібними одностатевими квітками. Плодом є червона ягода. Коренева система має бульбоподібні потовщення. Рослина відрізняється різким неприємним запахом. У цілях застосування збирають свіжі чи висушені потовщені бульбоподібні корені. Усі частини свіжої рослини, зокрема ягоди та бульби, вважаються дуже отруйними, проте висушена чи відварена втрачає токсичність. У народній медицині її використовують для полегшення стану при ревматизмі, бронхітах та подагрі.
-
арфа
Арфа — це щипковий інструмент, виконаний у вигляді трикутної рами, на яку натягнуто струни. Увійшли невольниці з арфами і заграли чудові пісні (Н.-Лев., IV, 1956, 25); І грає арфа, мов у сні. Про щось солодке і болюче, І все життя — як ліс дрімучий. Як ліс терновий навесні (Олесь, Вибр., 1958, 370); Лід колесами плутаються порвані телефонні проводи, наче струни розбитої арфи (Кучер, Чорноморці, 1956, 217).
Еолова арфа — це дерев’яна рамка з натягнутими струнами, що починають мелодійно звучати від поривів вітру. Пролітав буйний вітер край вежі, Що стояла самотньо на кручі, Там знайшов він еолову арфу; Він шарпнув її довгії струни — І всі струни озвалися співом, Лагіднішим од вітру дзвінкого (Л. Укр., І, 1951, 128).
-
арфіст
Виконавець, що володіє мистецтвом гри на арфі.
-
арфістка
Арфістка — жіночий відповідник до слова “арфіст”.
У художній літературі це слово вжито в контексті театральної постановки, де режисер, проявивши значну творчу кмітливість та оригінальність, вдало запровадив на сцену персонажів вуличного співака і жінку, що грає на арфі (цитата з журналу “Мистецтво”, №6 за 1958 рік, сторінка 45).
-
арф’янка
АРФ’ЯНКА, -и, іменник жіночого роду, застаріле. Жінка, яка грає на арфі; арфістка.
У художньому творі Панаса Мирного (том III, 1954, стор. 281) описано, що наступного вечора майже все місто зібралося в садок Штемберга, аби побачити садову дивину — вродливу арф’янку.
-
арф’яр
Виконавець, що володіє мистецтвом гри на арфі; той, хто грає на цьому інструменті.
-
арф’ярка
АРФ’ЯРКА, -и, іменник жіночого роду, застаріле. Жінка, яка грає на арфі; виконавиця на цьому інструменті. У художньому тексті описано, що арф’ярка уважно дивилася на чоловіка, тоді як її руки несвідомо перебігали по струнах інструмента (Фр., І, 1955, 339).
-
архаїзація
Архаїзація — це іменник жіночого роду, що означає процес або дію, яку описує дієслово “архаїзувати”.
Як приклад використання можна навести твердження, що письменник П. Панч наслідує найкращі зразки радянської російської історичної прози, для якої не властиві ні навмисне старіння мови твору, ні його надмірне оновлення (за матеріалами журналу “Радянське літературознавство”, №1, 1963 р., стор. 25).
-
архаїзм
1. Явище, що втратило актуальність і є свідченням давніх часів.
2. У мовознавстві — слово, фразеологізм або форма граматики, які більше не вживаються в сучасній мові. Як ілюстрація: “[Пісні] цікаві тим, що з’явилися порівняно недавно, про що свідчить розмовна мова — чиста, позбавлена архаїзмів, хоч іноді й з місцевим відтінком” (Фр., XVI, 1955, 53).