Позначка: іменник

Ацетил — це органічний залишок, який утворюється з молекули оцтової (ацетатної) кислоти після відщеплення від неї гідроксильної групи.

Структурно він є поєднанням двох менших радикалів: метилової групи та карбонілу.

Ацетон — це безбарвна рідина органічного походження, яка має різкий специфічний запах. Він знаходить широке застосування як розчинник у різних галузях промисловості. До розчинників, окрім води, також належать, зокрема, мурашина кислота та винний спирт (Заг. хімія, 1955, с. 234).

Ацетонемія — це патологічний стан, спричинений збоями в метаболічних процесах та накопиченням у крові ацетонової кислоти. Його клінічними ознаками є різноманітні порушення з боку нервової системи, а також характерне запалення слизових оболонок ротової порожнини та глотки: вони стають яскраво-червоними, втрачають вологість, набувають блиску та відчутно підвищеної температури. Типовими симптомами також є поява різкого запаху ацетону від дихання хворого та у виділеній сечі.

Ацетонурія — це стан, коли в сечі значно збільшується вміст ацетону. Вона виникає при таких захворюваннях та станах, як цукровий діабет, інтоксикація ацетоном, тривале голодування чи інші порушення обміну речовин.

Африката — це складний приголосний звук, що виникає шляхом злиття двох окремих приголосних, наприклад “ц”, “ч”, “дз” або “дж”.

У лінгвістиці африкатами називають складні приголосні, утворені поєднанням змичного (імкненого) приголосного з щілинним (фрикативним) того самого місця творення в артикуляційному апараті.

Цей термін позначає приголосні звуки, які є нерозривним, стягненим поєднанням зімкненого приголосного з фрикативним.

Африката — це складний приголосний звук, що виникає через злиття двох окремих приголосних, наприклад «ц», «ч», «дз» чи «дж».

Африкатами називають приголосні звуки, утворені шляхом стягненого поєднання зімкненого (змичного) приголосного з фрикативним (щілинним), артикуляція яких відбувається в одному й тому ж місці творення.

Афродизіак — це засіб, що застосовується для посилення сексуального бажання (лібідо), збільшення потенції та для гостроти відчуттів під час статевого акту. Термін утворено від імені Афродити, давньогрецької богині кохання.

Афродізіаки — це речовини, що посилюють сексуальне бажання та активність. Зазвичай це засоби, отримані з рослин або тварин, а іноді й такі стимули, як еротичні зображення, фільми чи література.

Цим терміном також називають будь-яку субстанцію, що застосовується для посилення лібідо, статевої потужності та відчуттів під час інтимної близькості. Свою назву вона отримала на честь Афродіти, давньогрецької богині кохання.

Див. статтю «афродизіак».

Застаріле слово, що означає принизливу образу або зневагу, вчинені на очах у публіки.

У цитованому листі (Коцюбинський, III, 1956, 358) міститься фраза “афронт Леонтовича”, зміст якої листовому адресату був незрозумілим.