Позначка: іменник

Ахоїт — рідкісний мінерал, водний фосфат міді та алюмінію, названий на честь американського мінералога Чарльза Ахо (Charles “Chuck” Aho).

ахолія — патологічний стан, при якому в дванадцятипалу кишку перестає надходити жовч із жовчного міхура та печінки, що порушує процеси травлення та всмоктування жирів.

Ахондроплазія — вроджена генетична хвороба, що характеризується порушенням росту кісток довжини (особливо плечових і стегнових) та інших частин скелета, що призводить до карликовості з відносно нормальними розмірами тулуба та укороченням кінцівок.

1. (медицина) Повна або часткова відсутність кольорового зору, кольорова сліпота; людина бачить навколишнє зображення лише у відтінках сірого кольору.

2. (оптика, фотографія) Властивість оптичної системи (наприклад, лінзи) зводити промені різного кольору (довжини хвилі) в одну точку, усуваючи хроматичну аберацію (кольорову похибку).

1. У фізиці та оптиці — процес усунення хроматичної аберації (кольорових спотворень) в оптичних системах, завдяки якому зображення стає чіткішим, без кольорових облямів.

2. У технологіях обробки зображень (наприклад, у фотографії, кінематографії, графічному дизайні) — процес перетворення кольорового зображення на монохромне (чорно-біле або однокольорове), тобто позбавлення його кольоровості.

3. У мистецтві та культурології — навмисне усунення або відмова від використання кольору в творі (живопису, кіно, візуальному мистецтві) з естетичних, концептуальних або технічних причин.

Афібриногенемія — рідкісне захворювання крові, при якому в організмі повністю відсутній фібриноген (білок, що забезпечує згортання крові), що призводить до серйозних порушень гемостазу та спонтанних кровотеч.

Афібриногенемія — спадковий або набутий стан критичного дефіциту фібриногену в плазмі крові, що характеризується нездатністю утворювати стійкий тромб і виникає внаслідок мутацій у генах, що кодують синтез фібриногену, або важких уражень печінки.

Афідевіт — письмова заява, підписана та засвідчена нотаріусом або іншою уповноваженою особою, в якій особа під присягою підтверджує певні факти або обставини, що знаходяться у її віданні; застосовується переважно в англомовних правових системах замість свідчення в суді.

Афіксоїд — у лінгвістиці: морфема, яка займає проміжне положення між коренем і афіксом, має певне значення, але не може функціонувати як самостійна основа слова; частіше за все це перший компонент складних слів, що походить з класичних мов (наприклад, “авто-“, “теле-“, “псевдо-“).

1. Офіційне приєднання, вступ до якоїсь організації, установи або міжнародної структури як повноправного члена; членство.

2. У психології та соціології — потреба людини бути в спілкуванні, приналежності до групи, встановленні дружніх, емоційно близьких стосунків.

3. У бізнесі — форма господарського зв’язку, коли одна компанія (афілійована) перебуває під контролем або значною залежністю від іншої (материнської), часто через володіння часткою в капіталі.

1. Жіноче по батькові від чоловічого імені Афон (скорочена форма церковного імені Афанасій), що вказує на походження від батька з таким іменем; аналогічне до форм “Афанасіївна”, “Панасівна”.

2. (у переносному, розмовному вживанні) Жінка або дівчина, яка має надто старомодні, консервативні, аскетичні або релігійно-суворі погляди (за асоціацією з монастирями на горі Афон, де доступ жінок заборонено).