Позначка: іменник

1. В українській міфології та фольклорі — син річкового бога Алфея, персонаж, пов’язаний з водною стихією.

2. У переносному значенні — людина, яка має безпосереднє відношення до води, річки або морської справи (застаріле, книжне).

Алфемен — у давньогрецькій міфології: син Андрогея, онук критського царя Міноса, один з учасників походу аргонавтів.

Алфенол — власна назва торгової марки (бренду) побутової хімії, під якою виробляються засоби для догляду за меблями, зокрема полірувальні рідини та воски.

Алфіївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Алфій.

1. В українській мові слово “Алфійович” є патронімічним прізвищем, утвореним від чоловічого імені Алфій, і означає “син Алфія”.

2. У релігійному контексті (православ’я, католицизм) — один з мучеників Алфійових, синів святого мученика Алфія, разом з братами Філадельфом та Кипріаном, які шануються в християнстві (день пам’яті — 10 травня за юліанським календарем).

1. (геол.) Розсипне родовище корисних копалин (золота, платини, олова тощо), утворене внаслідок руйнування та перевідкладення гірських порід.

2. (власна назва, іст.) Назва одного з найбільших родовищ золота в Австралії, відкритого в 1893 році.

1. (географія) Високогірний ландшафтний пояс у Альпах, розташований вище субальпійського, для якого характерні альпійські луки, скелі та вічні сніги.

2. (історичне) У Давньому Римі — біла тога, яку мали право носити лише певні посадові особи (наприклад, кандидати на магістратські посади).

Альбаре́ло — високий керамічний посуд циліндричної форми з вузькою шийкою, що розширюється вгорі, призначений для зберігання ліків, спецій або сухих речовин; традиційно виготовлявся в Італії та Іспанії, часто прикрашався розписом.

Альбаре́ло — художньо оформлена аптечна банка з кераміки або фаянсу, що використовувалася в Європі з XV століття для аптекарських препаратів; є предметом колекціонування.

Алтемен — власна назва персонажа з давньогрецької міфології, сина царя Криту Катрея, який випадково вбив свого батька та, рятуючись від переслідувань, втік на острів Родос, де заснував місто Крітінію.

1. (іст.) Українська назва австрійської срібної монети номіналом 3 крейцери, що перебувала в обігу на західноукраїнських землях у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії в XVIII–XIX століттях.

2. (перен., розм.) Дуже мала, незначна сума грошей; символ мізерної вартості (зазвичай у виразах «ні алтиці», «не вартий алтиці»).