Позначка: іменник

Ацидиметрія — це спосіб встановлення маси чи об’єму кислоти в розчині, що ґрунтується на використанні лугу з наперед відомою концентрацією.

Ацидоз — це медичний стан, що характеризується надмірною кислотністю крові, шлункового соку та організмних тканин, спричиненою порушенням кислотно-лужної рівноваги. Існує два основних типи: компенсований ацидоз, коли відбувається лише зниження лужних резервів крові й тканин без суттєвого зростання їх кислотності, та некомпенсований ацидоз, при якому реакція крові й тканин стійко зміщується у кислий бік.

Діабетичний ацидоз — це різновид ацидозу, що виникає як ускладнення цукрового діабету.

Ацидофіл — це рослина, що пристосована до життя на ґрунтах з підвищеною кислотністю.

Ацидофіли — це також мікроорганізми (зокрема бактерії), середовищем існування для яких є високий рівень кислотності.

Ацидофілін — це кисломолочний продукт, ідентичний ацидофільному молоку.

Ацидофілія — це властивість певних клітинних та тканинних структур поглинати кислі барвники під час підготовки гістологічних зразків. Таку особливість використовують у мікроскопії для візуального відокремлення окремих компонентів, наприклад, формених елементів крові.

Це структурно-функціональний елемент, що є секреторною частиною альвеолярних залоз, таких як слинні, підшлункова, молочна чи сальні.

Він також є базовою структурною одиницею легеневой тканини.

Ацтеки — це народ, що належить до групи науатль, який утворив могутню імперію в центральній Мексиці та був підкорений іспанськими конкістадорами на чолі з Ернаном Кортесом у XVI столітті.

Цей термін також позначає представника або представницю цього народу.

Крім того, він використовується як назва для мови науатль, якою розмовляли ацтеки.

Ацтеки, -ів, множина (однина — ацтек, -а, чоловічий рід). Індіанський народ, найчисельніший серед корінного населення Мексики. У стародавні часи представники племен ацтеків та майя вважали кактуси втіленням містичних вірувань. Цим ролинам надавалися властивості, пов’язані з чаклунством та магією (Знання.., 11, 1976, 18).

У художній літературі зустрічаються згадки про цей народ, наприклад, у описі заходу дитячого гуртка, учасники якого, здійснюючи “подорож у минуле”, відвідали серед іншого й землі ацтеків (Цюпа, Добротворець, 1971, 110).

У значенні «кул» дивись статтю «шакар» (пункт 2).

Ашик — це народний поет-співець, який імпровізує під час виконання творів; він подорожує та виступає в регіонах Кавказу та в Туреччині.

Його творчість поєднує ознаки низки давніх поетичних шкіл: перської, арабської, а також традицій численних тюркомовних народів.

Неодмінним атрибутом ашика є музичний інструмент саз, на якому він супроводжує своє співання.