Позначка: іменник

АРИСТОКРАТКА, -и, іменник жіночого роду. Жіночий відповідник до іменника «аристократ». Як приклад використання: у художній літературі зустрічається репліка «Вона казала, що так поводяться всі аристократки» (Л. Укр., III, 1952, 654). Також: «Одної препишної місячної зимової ночі їхав молодий мужик з аристократкою… й обоє вони мовчали» (Коб., III, 1956, 243).

Ботанічний термін. Дивіться статтю «кірказон».

Філософська школа або течія, що ґрунтується на ідеях давньогрецького мислителя Аристотеля.

Арифметика — це фундаментальний розділ математики, який вивчає числа, їх властивості та прості операції з ними: додавання, віднімання, множення та ділення.

Аритмічність — це іменник жіночого роду, абстрактне поняття, що походить від прикметника «аритмічний».

арійка (музичне, зменшувальна форма до «арія»). У творі Миколи Левицького (том III, 1956, сторінка 224) персонаж Гануш, вимовляючи слова «Вечір чудовий. Хочеться погуляти, походити», насвистує або напівспіває якусь арійку. Для повної інформації див. статтю «арійці».

АРІЙЦІ, -ів, мн. (однина: арієць, -йця, чол.; арійка, -и, жін.). 1. У західній етнографії та антропології XIX — початку XX століття — спочатку позначення народів, що розмовляють мовами індоіранської гілки (індійці, іранці), а згодом — усіх носіїв індоєвропейських мов.

2. У концепції нацистської расової ідеології — особи, яких зараховували до так званої «вищої» північноєвропейської раси. — *Я не можу бути спокійним, коли на площах палять [фашисти] книжки, коли за колючий дріт садовлять відомих учених тільки тому, що вони не арійці* (Рибак, Час.., 1960, 229).

АРІЄЦЬ, -йця, чол. Див. **арійці**.

АРІЙКА, -и, жін. 1. Див. **арійці**. 2. (муз.) Зменшливе від *арія*. — *Вечір чудовий. Хочеться погуляти, походити, — сказав Гануш, приспівуючи якусь арійку* (Н.-Лев., III, 1956, 224).

У давньоіранській релігії, започаткованій Зороастром, Аріман є верховним божеством зла. Він уособлює першоджерело пітьми, беззаконня та руйнівних явищ у природі, а всі інші демонічні істоти перебувають під його владою.

Аріозо — це музичний термін (іменник, незмінний), що позначає невелику за розміром арію з наспівно-речитативним характером.

Як приклад використання: у опері «Різдвяна ніч» Микола Лисенко для розкриття персонажів переважно застосовував саме цю вільно побудовану музичну форму (за даними «Української класичної опери», 1957, стор. 180).

1. Арка — це склепінчаста конструкція у формі дуги, якою перекривають отвір у стіні або з’єднують опори моста, сусідні будівлі тощо. Для ілюстрації: у тексті згадуються хати з високими стелями, виконаними як такі склепіння (арки), прикрашені зеленню. Також описується, як містова арка нависає над річкою на кранах. У переносному значенні порівнюють бездонне літнє небо з велетенською блакитно-золотистою аркою.

2. Арка — це також декоративна споруда, що має вигляд брами зі склепінчастим завершенням. Як приклад наводиться конструкція з тонких жердин, зверху якої був портрет Леніна, а знизу — зірка. Окремим різновидом є тріумфальна арка — декоративна споруда, що встановлюється на честь знаменної події, наприклад перемоги. У художній літературі описується, як такі арки з’являлися назустріч військовим полкам.