Позначка: іменник

У різних видах спорту так називають ситуацію, коли м’яч, шайба або інший ігровий снаряд виходить за межі поля, корту чи майданчика, обумовлені регламентом змагання.

Аутбридинг — це метод розведення, при якому схрещують генетично не споріднених тварин чи рослин. Він є протилежністю інбридингу (спорідненого розведення) і застосовується для запобігання виродженню нащадків, підтримки їхньої продуктивності та життєздатності.

Класичним прикладом такої практики слугує промислове схрещування у тваринництві, коли самок однієї породи парують з самцями-плідниками іншої. Це дозволяє суттєво покращити витривалість або інші господарсько корисні якості отриманого потомства.

У соціології — це об’єднання осіб, до якого окрема людина не відчуває себе причетною та не ототожнює себе з ним.

Аутекологія — це галузь загальної екології, присвячена дослідженню взаємодії окремих організмів із навколишнім середовищем. Вона аналізує, як певні види рослин і тварин пристосовуються до умов довкілля, а також вивчає особливості їхнього способу життя.

1. Дія зі встановлення істинності та обґрунтованості отриманих відомостей.

2. У розмовному мовленні — те ж саме, що й авторизація. У комп’ютерних мережах — процедура ідентифікації користувача, спрямована на захист системи; доступ до ресурсів надається після підтвердження реєстраційного імені, секретного пароля та з урахуванням правил, встановлених для конкретного облікового запису і часових рамок.

Аукціоніст — це посадова особа, яка офіційно здійснює продаж майна через публічні торги.

У тюркомовних народів Кавказу та Середньої Азії цим словом позначають село. У цитаті з праці 1905 року зазначається, що нових поселень на місці колишніх черкеських аулів там тоді було обмаль; інший уривок (1957 р.) описує аули з рудими дахами, розташовані в балках.

У давньогрецькій архітектурі – центральний двір житла, аналогічний римському атріуму.

У Стародавньому Римі за часів імперії – резиденція або будинок, де мешкала знать.

У ранньохристиянських базиліках – частина храму, призначена для перебування вірян.

Простора зала для урочистих подій у вищих навчальних закладах: школах, колегіумах, університетах чи академіях.

Застаріле значення: велика приміщення для читання лекцій.

1. Центральний подвір’я в житлі стародавніх греків, аналогічне за призначенням до римського атріуму.

2. За часів Римської імперії – резиденція або житло представників вищої знаті.

3. Частина ранньохристиянської базиліки, призначена для перебування вірних-мирян.

4. Велике приміщення для урочистих подій у навчальних закладах, таких як школи, колегіуми, університети чи академії.

5. Застаріле значення: простора аудиторія для читання лекцій.

Ауле — жіночий рід. Просторі приміщення загального призначення в житлі, навколо якого розташовувалися інші кімнати. Такий принцип планування виник у XV столітті венеційської житлової архітектури.

Аул — чоловічий рід. Термін, яким позначають село у низки тюркомовних народів Середньої Азії та Кавказу. У цитаті з праці А. Лаговського (1905) зазначається, що нових поселень на місці колишніх черкеських аулів тоді було мало. У творі З. Тулуба (1957) описуються аули з коричневими черепичними дахами, розкидані вздовж балок.

1. У міфах Стародавньої Греції – божество, що уособлювало повітря та легкий вітер.

2. Явище в оптиці, що проявляється як сяюче коло навколо світлового джерела.

3. Уявне силове поле, нібито породжуване живою істотою; синонім до поняття «біополе».

4. У розмовній мові – про непереборний психологічний вплив людини на оточення або про атмосферу, яка мимоволі виникає навколо неї.

5. У медицині – специфічний попередній стан перед епілептичним, істеричним чи подібним нападом (його ознаками можуть бути гарячка, тривога, незвичайні смакові чи нюхові відчуття, дискомфорт у черевній порожнині, запаморочення тощо).