Словник Української
1. Арборит — власна назва торгової марки будівельного матеріалу, що являє собою деревну фібролітову плиту, виготовлену з деревної вовни (тонкої деревної стружки) та неорганічного в’яжучого (цементу або магнезіального зв’язуючого). Використовується як конструкційний, тепло- та звукоізоляційний матеріал.
2. У загальному вживанні (за назвою матеріалу-оригіналу) — будь-яка деревно-цементна плита (фіброліт), аналогічна за складом і призначенням до оригінального “Арбориту”.
Апретурниця — жіноча форма від слова “апретурник”, яка вживається рідко; жінка, яка працює апретурником, тобто займається апретурою — остаточним обробленням, оздобленням та підготовкою до використання виробів із хутра або шкіри.
1. (екон.) Підвищення курсу національної валюти відносно іноземних валют або золота, що відбувається в результаті регулювальних заходів держави (протилежне — девальвація).
2. (фін.) Збільшення вартості активів (наприклад, цінних паперів, нерухомості) внаслідок зростання попиту на них або інших ринкових факторів.
3. (перен., книжн.) Правильне оцінювання, висока оцінка, усвідомлення цінності чогось (наприклад, мистецтва, вчинку).
Апробата — у середньовічній та ранньомодерній Європі, зокрема в Речі Посполитій, офіційний дозвіл (привілей) короля або сейму на друкування книги, зазвичай релігійного, наукового чи законодавчого змісту, що був обов’язковою умовою для її публікації та поширення.
Апробата — у широкому сенсі, будь-яка офіційна схвальна резолюція, дозвіл або затвердження, видані відповідною інстанцією (наприклад, церковною чи світською владою) на певну дію або документ.
1. Скорочене позначення одиниці вимірювання армійської піхотної гармати, що використовувалося в радянській артилерійській термінології (наприклад, “76-мм апт” — 76-міліметрова армійська піхотна гармата).
2. Скорочення від “аварійно-пожежна техніка”, що позначає транспортні засоби (автомобілі, машини), призначені для ліквідації аварій та пожеж.
1. Діяльність, професія аптекаря; фармація.
2. Застаріла назва аптеки як установи.
3. Збірка, сукупність ліків, що є в аптеці; аптечний запас.
1. В орнітології — ділянка шкіри птаха, позбавлена пір’я (контурного пір’я).
2. В анатомії — ділянка шкіри ссавців, позбавлена волосся.
1. (у православному та греко-католицькому богослужінні) дві або чотири зшиті між собою пергаментні чи паперові таблиці з написаними на них текстами святкових піснеспівів (тропарів, кондаків), що використовуються під час богослужіння замість великої богослужбової книги — Ірмологіону.
2. (у давньоруській та українській книжній традиції) складений у чотири рази аркуш пергаменту чи паперу, що містить тексти для читання або співу; за формою — попередник сучасної книги-кодексу.
Аптіалізм — власна назва філософсько-етичної концепції, запропонованої українським філософом Олексієм Паничем, яка ґрунтується на принципі цілеспрямованого уникання страждання (від лат. *aptio* — уникання) та утвердженні життя як найвищої цінності.
Аптіалізм — це система поглядів, що розглядає усунення страждання всіх живих істот як основну моральну мету та вихідний принцип для побудови етики, соціальних інститутів і особистісного способу життя.
1. Скорочене, розмовне позначення аптеки — закладу, де здійснюють продаж, а іноді й виготовлення лікарських засобів, предметів догляду за хворими та медикаментозних товарів.
2. У комп’ютерній термінології (від англ. “app store”) — спеціалізований онлайн-сервіс (магазин додатків) для пошуку, завантаження та встановлення програмного забезпечення (додатків, ігор) на мобільні пристрої (смартфони, планшети) або комп’ютери.