Позначка: іменник

Відхилення форми поверхні (зокрема оптичної лінзи) від ідеальної сферичної форми, що застосовується для усунення оптичних аберацій.

Властивість об’єкта (тіла, поверхні) мати форму, яка не є сферичною або її частиною.

1. Багаторічна трав’яниста рослина родини асфоделевих з товстим кореневищем, вузькими листками та суцвіттям білих або рожевих квіток на високому стеблі; декоративна та лікарська рослина (рід Asphodelus).

2. У давньогрецькій міфології та поетичних образах — квітка, що нібито росла в царстві мертвих або на поховальних лугах (асфоделевих лугах), символ забуття та потойбічного життя.

Асцетонім — власна назва, що походить від спільного іменника або іншого власного імені шляхом додавання префікса або інших морфем, щоб утворити нове слово зі значенням “схожий на щось” або “маючий ознаки чогось” (наприклад, від “Львів” — “Львівщина”).

Асцетонім — в лінгвістиці: різновид дериватів (похідних слів), утворених від власних назв (онімів) з наданням ознак подібності, належності або походження (наприклад, “європеоїд” від “Європа”).

1. Історичний договір (контракт), укладений між іспанською короною та іноземною державою, компанією а приватним особами, який надавав монопольне право на ввезення рабів-африканців до іспанських колоній в Америці протягом певного терміну.

2. Саме монопольне право або привілей на поставку рабів, отриманий за таким договором, що був важливим джерелом доходу та інструментом колоніальної політики в XVI–XVIII століттях.

Відсутність чіткого сюжету, фабули або розвитку подій у художньому творі (літературному, кінематографічному, драматичному тощо), що характеризується переважанням статичних образів, настроїв, асоціацій або філософських роздумів над динамікою та послідовністю подій.

Астереогноз — порушення сприйняття предметів на дотик, при якому людина не може розпізнати та ідентифікувати знайомий предмет, тримаючи його в руці з закритими очима, попри збереження елементарних тактильних відчуттів (чуття форми, ваги, температури).

1. (в астрономії) група зір, що утворює на небі чітко помітну фігуру, але не є окремим сузір’ям; часто є частиною сузір’я (наприклад, Великий Віз у сузір’ї Великої Ведмедиці).

2. (в мінералогії) оптичний ефект у вигляді смуги або зірки з променів, що виникає у деяких прозорих каменях (наприклад, у сапфірах, рубінах) при освітленні внаслідок відбиття світла від включень всередині кристала.

3. (в друкарстві та текстології) рідкісний друкарський знак у вигляді трьох зірочок, розташованих трикутником (⁂), який використовується для позначення пропуску в тексті або для привернення уваги до певного фрагменту.

1. В анатомії — точка на тім’яній кістці черепа людини, де сходяться три черепні шви: стрілоподібний, вінцевий і ламбдоподібний; у немовлят ця ділянка покрита сполучною тканиною і має назву тім’ячко.

2. У давньогрецькій міфології — ім’я кількох персонажів, зокрема одного з аргонавтів, сина Комета або, за іншими версіями, сина Міноса.

1. У мінералогії — різновид коштовного каменя хризоберилу, який завдяки вмісту волокнистих включень має ефект змінного зорястого сяйва (астеризму), що спостерігається у відбитому світлі; зірчастий хризоберил.

2. У міфології — ім’я однієї з океанід, дочок Океана та Тетії в давньогрецькій міфології.

3. У біології (застаріле) — рід морських тварин класу голкошкірих, зараз відомих як зірчасті морські зірки (Asterias).

Астероксилон — рід викопних деревоподібних рослин класу плауноподібних (Lycopodiopsida), що існував у девонському періоді; один з найдавніших відомих представників деревних форм у геологічній історії Землі.