Позначка: іменник

1. У державах із капіталістичним устроєм це навмисне завищення або зниження цін на фондовому ринку або вартості товарів з метою отримання прибутку.

2. У переносному значенні — інтенсивне збудження, сильне хвилювання або суперництво, спричинені певною подією чи проблемою. У моїй палаті запанував ажіотаж, університетом запахло не лише мені, а й кільком іншим інвалідам (Ю. Яновський, І, 1958, 379); Звістка про бориславські фонтани спровокувала серед великих і дрібних капіталістичних акул Європи надзвичайний ажіотаж (Наука.., 6, 1958, 31).

1. бухг. У бухгалтерському обліку — такий стан ведення рахунків, при якому кожна господарська операція відразу ж фіксується в облікових реєстрах.

2. у знач. імен. ажур, -у, ч., розм. Ідеальний порядок, чітке налагодження справ. Наведено цитату: “І несхибний він, як мур, Бо в ділах його ажур!” (Воскр., З перцем!, 1957, 368). Вираз “в ажурі” означає стан повного порядку (стосовно справ тощо). Приклад вживання: “Товариш Ласій вже багато років веде наш колгосп по правильному шляху, … справи у нас в ажурі” (Збан., Переджнив’я, 1955, 124).

3. ажур, -у, ч. Техніка або виріб (тканина, виріб) з прозорим, мереживним орнаментом, що утворюється в’язанням, плетінням або вишиванням. У переносному значенні. Наведено образне вживання: “Летять в блакить шпилі, як птиці невідомі, ажурами мостів співає далина…” (Сос., Поезії, 1950, 90).

Ажурність — це іменник жіночого роду, що означає властивість, визначену словом «ажурний».

Наприклад, вишивкам гуцулів властиві тонкість та витонченість. Завдяки своїй ажурності ці вироби схожі на відому гуцульську дерев’яну різьбу, а за кольоровою гамою — на не менш знамениті писанки (Народна творчість та етнографія, 3, 1964, 104).

У міфології – демон, що мешкає в пустелі. Згідно з біблійним оповіданням, йому щороку приносили в жертву козла.

Це дух зла, який уособлювався одним із двох обрядових цапів. Під час свята Йом Кіпур (Дня спокути) первосвященик поклавши руки на цього цапа, виголошував гріхи всього ізраїльського народу, після чого тварину відводили в безлюдну місцину і залишали у пустелі (звідси назва «цап відпущення»). Другий цапа того ж дня приносили в жертву Богу.

Пізній єврейський фольклор (не раніше III століття до нашої ери), зокрема апокрифічна Книга Єноха, розповідає про Азазеля як про одного з падших ангелів. У цьому творі він є ватажком допотопних велетнів, які повстали проти Бога. Азазель навчив чоловіків мистецтву війни, а жінок – хитрощів, звабив людей до безбожності та розпусти. За Божим судом його було прикуто до скелі в пустелі. З цим персонажем пов’язаний давній іудейський обряд: у певний день (наприкінці грудня, під знаком Козерога) обирали двох козлів – одного для жертвоприношення, а другого для відпускання в пустелю. Священнослужителі визначали, яка тварина призначена Богові, а яка – Азазелю. Спочатку приносили в жертву Богові першого козла, потім первосвященик, поклавши руки на другого, символічно перекладав на нього всі гріхи народу. Цього «козла відпущення» потім виганяли в пустелю, яка вважалася символом підземного світу і природним притулком для гріхів.

Азалія — це декоративна чагарникова рослина, що природно зростає в гірських регіонах на півдні. Вона має великі квіти, які можуть бути різних кольорів.

Адамашок — це західний варіант тканини, яку виготовляють із шовку, льону чи вовни.

Азан — це ісламський заклик до намазу, який муедзин сповіщає з мінарету. Його також пошепки промовляють у праве вухо немовляті. Цю ж дію виконують над людиною, що, за переконанням, знаходиться під владою нечистих духів.

Азарин — це жовтий барвник, що виготовляється з рослини, відомої як кінський ладан.

Апоплексія — це жіночий рід іменника, що позначає небезпечний патологічний стан. Він виникає внаслідок крововиливу в головний мозок або обтурації (закупорки) судин, що живлять мозок.

У художній літературі цей термін може вживатися для опису раптового нападу, спровокованого сильним емоційним збудженням, як, наприклад, лютістю.

У медичному контексті апоплексією називають саме раптовий, стрімко прогресуючий крововилив.

1. Заплутана або нездолана проблема, що виникає через суперечність, коли існує вагомий аргумент, спрямований проти чогось очевидного або загальновизнаного. У формальній логіці таку ситуацію називають парадоксом.

2. Риторичний прийом, де поставлене запитання фактично містить у собі відповідь, якою є увесь текст, що йде за ним (наприклад: “З чого почати?”; “Чим завершимо?”).