Позначка: іменник

Ателестит — власна назва мінералу, водного арсенату свинцю з хімічною формулою Pb₃(AsO₄)₂·2H₂O, який кристалізується в моноклінній системі та утворює призматичні кристали або зернисті агрегати різних відтінків жовтого кольору.

1. (в античній Греції) майстерня художника, скульптора або архітектора, де він працював і навчав учнів.

2. (у сучасному вжитку) художня студія, майстерня, особливо живописця або скульптора.

3. (переносно) творче середовище, школа, коло митців, об’єднаних спільними поглядами або навколо одного майстра.

Ателодонтія — рід викопних ссавців родини диноцератів, що існував у пізньому еоцені на території сучасної Північної Америки.

Ателоміелія — рід викопних морських тварин класу голкошкірих, що існував у крейдовому періоді; представники цього роду мали видовжене тіло, що складалося з численних сегментів, та були поширені на території сучасної Європи.

1. Музичний термін, що вказує на повернення до початкового темпу після відхилення від нього (наприклад, після розширення або прискорення).

2. У балеті — частина па-де-де, що виконується в швидкому темпі, зазвичай солістом або солісткою, і демонструє технічну майстерність.

1. У давньогрецькій міфології — дочка царя Схенея, відома своєю неймовірною швидкістю бігу; героїня міфу, в якому вона погоджується вийти заміж лише за того, хто пережене її в забігу, але програє Гіппомену (Меланіону), який відволік її золотими яблуками, кинутими Афродітою.

2. У ботаніці (заст., народна назва) — рослина з роду козельці (Tragopogon), звичайна назва — козельці, або козлиця.

3. У астрономії — назва одного з астероїдів головного поясу (36 Atalante), відкритого 1855 року, який названий на честь міфологічної героїні.

1. (в історії) титул правителів у деяких тюркських народів, зокрема у ногайців; також особа, що має цей титул.

2. (в історії, на Запорозькій Січі) повна назва — курінний атаман: виборний старшина, що очолював курінь (адміністративно-військову одиницю) та мав військову, судову та адміністративну владу в ньому.

3. (переносно, розмовне) про людину, яка веде себе владно, начальницьки, любить розпоряджатися; часто вживається з відтінком несхвалення.

1. (миф.) У давньогрецькій міфології — один з аргонавтів, син фессалійського царя Гіппала, брат Філакі, учасник походу за золотим руном.

2. (іст.) У Давній Греції — верховний військовий командир, головнокомандувач; іноді — титул правителя.

По батькові жінки, утворене від чоловічого імені Атанас (варіант імені Афанасій).

Атанасіївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Атанасій (Афанасій). Вказує на ім’я батька особи. Використовується як складова повного імені жінки разом з особовим ім’ям та прізвищем (наприклад, Марія Атанасіївна).