Позначка: іменник

  • ат

    1. Одиниця вимірювання тиску в системі СІ, що дорівнює тиску стовпа ртуті висотою 760 мм при температурі 0 °C і стандартному прискоренні вільного падіння; технічна атмосфера (позначення: ат).

    2. Одиниця вимірювання тиску в системі СІ, що дорівнює тиску, створюваному силою 1 кілограм-сила на площу 1 квадратний сантиметр; метрична або фізична атмосфера (позначення: атм).

  • ата

    1. Військовий термін, що означає раптовий напад на противника, швидкий і рішучий наступ піхоти, кавалерії або танків, часто з використанням холодної зброї (шаблі, багнети); штурм.

    2. У спорті (футбол, хокей тощо) — активні дії гравців, спрямовані на завдання поразки суперникові, атакувальна гра; тактична схема гри, що передбачає постійний тиск на ворота противника.

    3. (Ата) Власна назва (ім’я) тюркського походження, що означає “батько”, “предок”; поширене в країнах Середньої Азії та на Кавказі.

    4. (Ата) Скорочене, розмовне позначення аташе (дипломатичного представника) або аташé.

  • атабаск

    1. Назва груди споріднених індіанських народів (атабаски, атапаски), що проживають на північному заході Північної Америки (Аляска, Канада) та на південному заході США.

    2. Загальна назва мовної сім’ї (атабаскські мови), до якої входять мови цих народів, включаючи, зокрема, навахо та апачські мови.

    3. Назва великого озера (Атабаска) у провінціях Альберта та Саскачеван у Канаді, а також річки, що витікає з цього озера.

  • атабаска

    1. Велика річка в Канаді, що протікає через провінції Альберта і Саскачеван, ліва притока річки Макензі.

    2. Велике прісноводне озеро в Канаді, розташоване на північному заході провінції Саскачеван і частково в Альберті.

    3. Назва групи корінних народів (індіанських племен) Північної Америки, що проживають переважно в субарктичних регіонах на заході Канади та на Алясці, а також їхніх споріднених мов.

    4. Мова (або група діалектів), що належить до атабасканської (атабаської) мовної сім’ї, поширена серед однойменних народів.

  • атакаміт

    Атакаміт — мінерал, основний хлорид міді, який утворюється в зоні окиснення родовищ міді в посушливому кліматі; має яскраво-зелений колір, кристалічну структуру та використовується як руда для добування міді, а також у ювелірній справі.

    Атакаміт — історична назва солдатів чисельного підрозділу (роти) Армії УНР, сформованого 1918 року з полонених колишньої австро-угорської армії, переважно словенців, хорватів та сербів, які виявили бажання боротися за незалежність України.

  • атаксиметрія

    Атаксиметрія — метод кількісної оцінки порушень координації рухів (атаксії) у медицині та неврології, що полягає у вимірюванні відхилень тіла від вертикальної осі або неточності рухів за допомогою спеціальних приладів.

  • атаксит

    1. Рідкісний тип залізного метеорита з високим вмістом нікелю (понад 10%), що характеризується відсутністю чіткої внутрішньої структури (відсутністю виділених кристалів камаситу та теніту) під час полірування та травлення.

    2. Власна назва конкретного метеорита, що належить до вищезазначеного класу (наприклад, метеорит “Атаксит”, знайдений у пустелі Сахара).

  • атакування

    1. Дія за значенням дієслова “атакувати”; напад, наступальні бойові дії проти противника з метою його розгрому.

    2. Різка, агресивна критика когось або чогось; виступ із закидами, нападки.

    3. У спорті — активні наступальні дії, спрямовані на отримання переваги або забиття голу (м’яча, шайби тощо).

    4. У комп’ютерній безпеці — спроба несанкціонованого доступу, порушення роботи або виведення з ладу інформаційної системи, мережі чи пристрою.

  • ате

    1. У давньогрецькій міфології — персоніфікація засліплення, божевілля, безрозсудної пристрасті, що веде до безглуздих вчинків і згубних наслідків; богиня помилки, обману та погибелі, донька Зевса (або Ериди).

    2. У переносному значенні — стан морального чи розумового затьмарення, осліплення пристрастю, що призводить до фатальних помилок і лиха.

  • ателана

    1. У Стародавньому Римі — головний режисер, постановник і керівник театральної трупи (лат. Atellanae), який часто виконував і головні ролі в особливому жанрі народної комедії-фарсу, що походить з міста Ателла.

    2. Жанр давньоримської народної комедії (ателлана), для якого характерні короткі імпровізовані сценки з постійними масками-персонажами, сатиричний зміст і часто непристойний гумор.