1. (геогр.) Тип хвойного лісу з переважанням ялини та модрини, що поширений у Східному Сибіру та на Далекому Сході Росії, характеризується значним заболоченням ґрунтів та суворим кліматом.
2. (екол.) Природна зона (біом), що включає тайгові ліси та болота, розташована між зоною тундри на півночі та зоною мішаних лісів або лісостепу на півдні.