табунник БукваТ 1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області. 2. Рідкісне прізвище українського походження. 3. (заст.) Той, хто пасе табун коней; табунщик, табунний чабан. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←повтиратисяназдогінці→