табунник

[tɑbunnɪk] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області.

  2. Рідкісне прізвище українського походження.

  3. (заст.) Той, хто пасе табун коней; табунщик, табунний чабан.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. табунник, р. табунника, д. табунникові, з. табунника, о. табунником, м. табунникові, к. табуннику

Більше записів