1. Зменшувально-пестлива форма від слова “табун”, що означає невелику групу коней або інших стадних тварин, які пасуться разом.
2. Власна назва, зокрема прізвисько або кличка коня, що вказує на його приналежність до табуна або на стадний характер.
табунчик
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |