табунчик

[tɑbunt͡ʃɪk] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Зменшувально-пестлива форма від слова “табун”, що означає невелику групу коней або інших стадних тварин, які пасуться разом.

  2. Власна назва, зокрема прізвисько або кличка коня, що вказує на його приналежність до табуна або на стадний характер.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. табунчик, р. табунчика, д. табунчикові, з. табунчик, о. табунчиком, м. табунчикові, к. табунчику

Більше записів