табулятура

1. Система запису музики за допомогою букв, цифр або інших знаків, що позначають положення пальців на грифі інструменту або клавішах, замість або разом із традиційною нотографією; нотний запис для деяких струнних та клавішних інструментів.

2. У поліграфії та друкарській справі — таблиця, складена для зручності відшукування будь-яких даних; довідкова таблиця.

3. У обчислювальній техніці — засіб форматування тексту, що дозволяє рівномірно розташовувати його в колонках за допомогою символу табуляції та заданих позицій табуляції.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |