Значення
-
Тимчасове поселення, місце для перебування групи людей (часто під відкритим небом), що має певну організацію та призначення (туристичний, піонерський, військовий, трудовий табір).
-
Сукупність людей, об’єднаних спільними ідеями, поглядами, інтересами; угруповання, сторона в суспільному житті, політиці, науці тощо (політичний табір, табір реформаторів).
-
Спеціально облаштоване місце примусового ув’язнення або ізоляції (концентраційний табір, табір для військовополонених).
-
Військове підрозділ або місце його розташування (розташуватися табором, козацький табір).
-
У геології — група родовищ корисних копалин, розташованих на невеликій території.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. табір, р. табору, д. таборові, з. табір, о. табором, м. таборі, к. таборе