1. (у філософії, особливо в вченні Григорія Сковороди) Поняття, що означає внутрішнє, духовне пізнання, осягнення істини через власний досвід, самопізнання та звернення до власного серця (“внутрішньої людини”); внутрішнє духовне зростання.
2. (заст., рідк.) Дія за значенням дієслова “ширяти“; політ, паріння у повітрі, часто у високому поетичному стилі.