1. Зменшувально-пестлива форма від слова “шурин” — брат дружини.
2. (у діалектах) Молодий, недосвідчений чоловік, хлопець; іноді вживається як звертання.
шуринець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови