шумовитість

[ʃumoʋɪtistʲ] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Фізична характеристика, що визначає інтенсивність звукових коливань, рівень звуку; гучність.

  2. У техніці та акустиці — міра відхилення звукового сигналу від корисного сигналу, що зазвичай виражається в децибелах (дБ); параметр, що характеризує рівень завад або фонового шуму.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шумовитість, р. шумовитості, д. шумовитості, з. шумовитість, о. шумовитістю, м. шумовитості, к. шумовитосте

Більше записів