шукайло

[ʃukɑjlo] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Власна назва персонажа українського фольклору, зокрема казок, який постає як втілення пошуку, часто — той, хто шукає (наприклад, щастя, правду, вихід із складної ситуації).

  2. Рідше — загальна назва, прізвисько або характеристика людини, яка постійно щось шукає, має допитливий характер або схильна до мандрів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шукайло, р. шукайла, д. шукайлові, з. шукайла, о. шукайлом, м. шукайлі, к. шукайле

Більше записів