штильгукати

[ʃtɪlʲɦukɑtɪ] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. (діал.) Видавати короткі, різкі звуки, схожі на «штиль-штиль», про деяких птахів (наприклад, про синицю).

  2. (перен., діал.) Говорити швидко, багато і невиразно; теревенити, базікати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. штильгукати, р. штильгукатів, д. штильгукатам, з. штильгукати, о. штильгукатами, м. штильгукатах, к. штильгукати

Більше записів