1. У ботаніці — морфологічна ознака рослини, що характеризується наявністю високого, потужного, негіллястого стебла (штока), яке завершується суцвіттям; тип будови, властивий, наприклад, дзвоникам, королиці, вовчому бобу.
2. У медицині та анатомії — подібність форми будь-якого органу або його частини до стовбура (штока), зокрема стосовно форми тіла матки.