1. (від нім. Stadel — сарай, комора) — архітектурний термін для позначення типу господарської споруди у формі великого дерев’яного або кам’яного сараю з двосхилим дахом, характерного для німецьких колоній Південної України (Херсонщина, Запоріжжя) XVIII–XIX століть; часто використовувався для зберігання зерна, інвентарю або як стайня.
2. (у спеціалізованій літературі) — власна назва окремих історичних будівель або місцевостей, що походять від таких споруд або мають у назві це слово (наприклад, село Штадель у Херсонській області).