1. Технологічний процес з’єднання дерев’яних, пластикових або металевих деталей (наприклад, дощок) за допомогою шпунта — виступу на ребрі однієї деталі, що входить у відповідний паз (гребінь) на ребрі іншої деталі, для створення щільного та міцного стику.
2. У будівництві та гідротехніці — спосіб закріплення котлованів, траншей або берегів водоемів за допомогою щільно збитої стінки з вертикально забитих у ґрунт колод, брусів, металевих або залізобетонних паль (шпунтин), що утворюють непроникну перегородку.