Значення
-
(діал.) Товста, міцна палиця, кийок або дрюк, який використовується як знаряддя для удару.
-
(перен., розм.) Про високу, незграбну, часто худу людину (зазвичай жартівливо або зневажливо).
-
(техн.) Рідкісне позначення для певного виду столярного інструменту (наприклад, довгого свердла) або деталі механізму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шпандель, р. шпандля, д. шпандлеві, з. шпандель, о. шпандлем, м. шпандлеві, к. шпандлю
Походження слова (Етимологія)
Слово «шпандель» означає ремінь, яким шевці прикріплюють роботу до ноги. Воно походить з німецької мови, де існує слово Spannriemen (натяжний ремінь), яке складається з двох частин: основи дієслова spannen (натягувати), що споріднене з праслов’янським *peti та українським «п’ясти», та іменника Riemen (ремінь), що споріднений з давньоверхньонімецьким, давньонижньонімецьким, готським та середньоверхньонімецьким словами. Це запозичення з німецької мови, яке також зустрічається в російській та білоруській мовах.