1. Представник шляхти — привілейованого стану у феодальних державах Центральної та Східної Європи (зокрема, у Великому князівстві Литовському, Королівстві Польському та Речі Посполитій), що мав земельну власність і особливі права; дворянин.
2. У переносному значенні: людина, яка поводиться з великою гідністю, честю та благородством; лицар.