Значення
-
Представник шляхти — привілейованого стану у феодальних державах Центральної та Східної Європи (зокрема, у Великому князівстві Литовському, Королівстві Польському та Речі Посполитій), що мав земельну власність і особливі права; дворянин.
-
У переносному значенні: людина, яка поводиться з великою гідністю, честю та благородством; лицар.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шляхтянин, р. шляхтянина, д. шляхтянинові, з. шляхтянина, о. шляхтянином, м. шляхтянині, к. шляхтянине