Значення
-
Той, хто шепоче, говорить пошепки; людина, що має звичку говорити тихо, не голосно.
-
Народний цілитель, знахар, який лікує хвороби за допомогою замовлянь, таємних слів, що вимовляються пошепки.
-
(переносне значення) Той, хто таємно, пошепки, сіє чутки, підбурює, нацьковує одних людей на інших.
-
(зоол.) Народна назва деяких комах, що видають характерні звуки, схожі на шепіт (наприклад, окремих видів коників).
-
(орнітол.) Рідкісна народна назва деяких птахів із тихим співом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шептун, р. шептуна, д. шептунові, з. шептуна, о. шептуном, м. шептуні, к. шептуне