1. Той, хто шепоче, говорить пошепки; людина, що має звичку говорити тихо, не голосно.
2. Народний цілитель, знахар, який лікує хвороби за допомогою замовлянь, таємних слів, що вимовляються пошепки.
3. (переносне значення) Той, хто таємно, пошепки, сіє чутки, підбурює, нацьковує одних людей на інших.
4. (зоол.) Народна назва деяких комах, що видають характерні звуки, схожі на шепіт (наприклад, окремих видів коників).
5. (орнітол.) Рідкісна народна назва деяких птахів із тихим співом.