1. У давньоруській та українській історії — суддя, який розглядав справи та виносив рішення, часто на основі свідчень та присяг; член судової колегії в княжі часи.
2. У давньоруській традиції — свідок, який давав свідчення під присягою (клятвою) у судовому процесі, особливо в справах, де бракувало прямих доказів.
3. У переносному значенні — таємний донощик, який пошепки передає неперевірені чутки або звинувачення; наклепник.