Значення
-
У давньоруській та українській історії — суддя, який розглядав справи та виносив рішення, часто на основі свідчень та присяг; член судової колегії в княжі часи.
-
У давньоруській традиції — свідок, який давав свідчення під присягою (клятвою) у судовому процесі, особливо в справах, де бракувало прямих доказів.
-
У переносному значенні — таємний донощик, який пошепки передає неперевірені чутки або звинувачення; наклепник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шептій, р. шептія, д. шептієві, з. шептія, о. шептієм, м. шептієві, к. шептію