Значення
-
(у фольклорі та поетичній мові) Тиха, ледве чутна розмова, мовлення дуже низьким голосом; тихе бурмотіння, дзижчання (наприклад, води, листя).
-
(у літературі) Назва твору, збірки віршів тощо, що містить у собі ідею тихого, інтимного спілкування або роздумів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шепт, р. шепту, д. шептові, з. шепт, о. шептом, м. шепті, к. шепте