шавкання

1. Власна назва, що позначає міфологічну істоту зі слов’янського фольклору, зокрема в українських та білоруських переказах, — злого духа, який їсть місяць або сонце, чим пояснюється місячне та сонячне затемнення; іноді уособлення хвороби.

2. (У переносному значенні) Поглинач, руйнівник чогось; той, хто нищить, пожирає щось.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |