Значення
-
Власна назва, що позначає міфологічну істоту зі слов’янського фольклору, зокрема в українських та білоруських переказах, — злого духа, який їсть місяць або сонце, чим пояснюється місячне та сонячне затемнення; іноді уособлення хвороби.
-
(У переносному значенні) Поглинач, руйнівник чогось; той, хто нищить, пожирає щось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шавкання, р. шавкання, д. шавканню, з. шавкання, о. шавканням, м. шавканні, к. шавкання