1. Людина, яка користується повагою, пошаною; шанована особа.
2. (заст.) Титул, що вживався в Україні за Гетьманщини та в добу Визвольних змагань для звертання до старшин, козаків, а також урядовців вищого рангу; також — звертання до такої особи.
шановник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |