Значення
-
Людина, яка користується повагою, пошаною; шанована особа.
-
(заст.) Титул, що вживався в Україні за Гетьманщини та в добу Визвольних змагань для звертання до старшин, козаків, а також урядовців вищого рангу; також — звертання до такої особи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шановник, р. шановника, д. шановникові, з. шановника, о. шановником, м. шановникові, к. шановнику