шаноба

Тлумачення із “Словника української мови”* ШАН О БА , и, ж. Те саме , що ш а на 1. По полю ходить , носом оре І розкидає по сліду [ перо ] Одним шанобу , другим горе , Тому привіт , тому біду (Гл., Вибр., 1951, 217); Не придбаю я шаноби В світі між панами , Бо не маю ні худоби , Ні земель з лісами (Черн., Поезії , 1959, 106); Для тої книги треба ясної голови – буде вже на сьогодні . 1 він рішуче й обережно , з шанобою , як першого разу в школі букваря , закрив її ( Головко , II, 1957, 393); Як хочеш від людей шаноби , Любов і гнів бери у путь , А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Рильський, III, 1961, 85); Левко наздоганяє Христину , з перебільшеною шанобою скидає шапку і високо підіймає її над головою ( Стельмах , І, 1962, 204). @ М а ти шан о бу : а) ( до кого ) відчувати глибоку повагу , пошану до кого-небудь . Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер , солідність і гуманізм ( Коцюб ., II, 1955, 253); б) ( від кого , в кого ) бути шанованим ким-небудь . Іванець.. за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу (П. Куліш , Вибр., 1969, 58); При всій шан о бі до кого – незважаючи на повагу , пошану до когось , на визнання чиїх-небудь заслуг . – Пане ксьондзе , при всій шанобі до вас , я вважаю , що ваша тактика є злочинний попуст ( Тулуб , Людолови , І, 1957, 23); У ( в ) шан о бі : а) виявляючи повагу , пошану до когось , чогось ; з почуттям глибокої поваги , пошани . До тебе , земле героїчна , в серцях людей любов палає вічна , вони твоїм героям і тобі вклоняються в шанобі і в журбі … (Гонч., Вибр., 1959, 228); Параска в шанобі позирала на свого чоловіка (Горд., II, 1959, 244); Пароплави ідуть по Дніпру, Їх гудки , наче пісня , лунають . А дійшовши до круч , до яруг , У шанобі врочисто стихають (Ус., І сьогодні .., 1957, 138); б) будучи шанованим . – Ви скажіть [ поетові ], що він у мене Буде жить в шанобі , в славі , Тільки , звісно , хай забуде Різні вигадки лукаві (Л. Укр., І, 1951, 382).