1. У буддизмі — медитативна практика, спрямована на досягнення стану спокою, концентрації та усвідомленості, що передує глибшій практиці віпаш’яни (поглибленого розгляду).
2. У загальному вживанні — стан глибокої внутрішньої концентрації, душевного спокою та усвідомленої присутності, досягнутий через медитацію.