п'ятикінцевий
[p'jɑtɪkint͡sɛʋɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Який має п’ять кінців, променів або гілок, що розходяться від спільного центра.
-
У переносному значенні: такий, що має п’ять виразно окреслених частин, напрямів або складових, що розходяться або розташовані симетрично.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. п'ятикінцевий, р. п'ятикінцевого, д. п'ятикінцевому, з. п'ятикінцевого, о. п'ятикінцевим, м. п'ятикінцевім