п’ятикінцевий

Який має п’ять кінців, променів або гілок, що розходяться від спільного центра.

У переносному значенні: такий, що має п’ять виразно окреслених частин, напрямів або складових, що розходяться або розташовані симетрично.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |