п’ятдесят

Приклад 1:
До неї пристало ще з п’ятдесят молодиць. Всі вони йшли за нею, наче сліпці за поводатарем.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
А потім встав Руденко й, затинаючись та хвилюючись з невідомої причини (зашкарублий на морських вітрах Руденко), збиваючись на словах, тихим голосом сказав кілька кострубатих слів… Він сказав про те, що от їхній староста, інженер П… так добре ними піклувався, що він має п’ятдесят років, а добре б було, якби він прожив ще п’ятдесят… А один з їхніх товаришів, як і кожен, от-от з «вєщями» піде на «волю», й добре було б, щоб він пішов на волю. Та що вони всі розлетяться по світах і ніколи вже не побачаться більше… Так нехай же їхне життя буде хоч таке, як цей убогий торт… там… десь… Після цієї незграбної й коротюнької промови Руденко набусурменив свої біляві брови й занадто вже строгим голосом дав слово старості.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”