Словник Української Мови
Буква
1. (зазвичай множина) Пристосування для розтягування та фіксації тканини, канви або паперу під час вишивання, розпису або інших робіт, що складається з двох обручів (один вставляється в інший), між якими затискається матеріал.
2. (історичне) Дерев’яна рама, зазвичай прямокутна, на якій розтягували полотно для написання картини.
Приклад 1:
В дівочій за п’яльцями сиділи Стеха, Маруся; ткала килими Гапка. На другім кінці палацу, у лакейській, нудили світом без роботи Петро, Вареників син, та Йван Шкляр; а перед самою залою, на стільчику, сидів, у лівреї з золотими позументами, Степан Пугач – молодий, вродливий камердинер генеральшин.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”