Значення
-
(діал.) Те саме, що п’ядь — стародавня одиниця вимірювання довжини, що дорівнює відстані між кінцями розставлених великого та вказівного пальців (близько 18-20 см).
-
(перен., рідко) Дуже мала відстань, невеликий простір; часто вживається в усталених виразах на кшталт “ні на п’ядич” (ні на крихту, ані трохи).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. п'ядич, р. п'ядича, д. п'ядичеві, з. п'ядич, о. п'ядичем, м. п'ядичеві, к. п'ядичу